Сержіо Бенвенуто

Психоаналітик з Італії описав новий спосіб життя після коронавірусу. Він назвав його «гестіація» і наголосив, що глобальні зміни почали відбуватися вже сьогодні.

Сержіо Бенвенуто – відомий італійський психоаналітик, практик і теоретик, філософ і автор багатьох праць, засновник і головний редактор часопису «Європейський журнал психоаналізу», науковий співробітник Інституту когнітивних наук і технологій Національної ради досліджень у Римі. Ось його бачення того, як зміниться наш світ після масштабної епідемії 2020 року.



Працювати з дому буде вигідніше

Великі італійські компанії вже перейшли на «розумну роботу», тобто працюють віддалено. Раніше організація такого способу праці в Італії не шанувалась, але сьогодні країна попереду всіх. Надзвичайна ситуація вчить компанії та бізнес, навіть малий, що дозволяти робітникам працювати з дому – набагато вигідніше для них та менш напружено для їхніх працівників. Звичай «відпрацювання годин» в офісі та поза ним буде вважатися жахливо старомодним: час, проведений на робочому місці, вже не буде враховуватися. Важливим буде те, ЩО ви виробляєте вдома чи в іншому місці.

Результат: у години пік буде менше заторів. На додачу, деякі співробітники не будуть змушені бачитися щодня з колегами, яких вони недолюблюють. Кожен отримає свою роботу: будь-де, будь-коли протягом 24 годин. Навіть пізно вночі.

ділова жінка з дитиною працює з дому

©depositphotos.com

Навчання перейде в онлайн-режим

Новий спосіб життя після коронавіусу сприятиме подібній «гестіації» також у сферах, які ще не постраждали. Наприклад, навчання – від молодших класів аж до університету все більше вчителів та викладачів будуть проводити свої курси для студентів, які навчатимуться з дому, через Skype. Сьогодні в Skype-групі може одночасно спілкуватися більш ніж 50 людей, але невдовзі технології дозволять спілкування для 100, 150 та більше осіб. Нещодавно в багатьох англомовних університетах вже були введені інтернет-лекції.

Термін «гестіація» походить від Гестії (в римській міфолоії – Вести), богині родинного осередку та жертовного вогню.

Зросте усвідомлення того, наскільки рентабельними та економічно вигідними можуть бути онлайн-курси: не буде необхідності щодня перевозити педагогічний персонал та учнів, не потрібно обслуговувати аудиторії. Вчитель з Лос-Анджелеса зможе викладати в школі в штаті Массачусетса і навпаки, не потребуючи переїзду та оренди житла в місті, де він знайшов роботу.

жінка працює вдома

©depositphotos.com

Шопінг, кіно, книги – все буде в онлайні

Революція Skype крокує пліч-о-пліч з революціями Amazon і Netflix, і всі вони ведуть нас в одному напрямку. Нам більше не потрібно буде ходити в магазини, щоби придбати що-небудь (від постільних подушок до комп’ютерів), всі купуватимуть усе в Інтернеті на Amazon або на інших конкуруючих сайтах. А ті, хто доставлятиме продукцію до наших будинків, стануть новим пролетаріатом. Історичні центри великих європейських міст вже не будуть блищати мерехтінням чисельних магазинчиків, але їх замінять ресторани, кафе, паби та нічні клуби.

Ніхто більше не купуватиме паперові книги – вони зберігатимуться лише як дорогоцінні предмети, а всі раніше надруковані матеріали завантажуватимуться на електронні носії чи планшети. Книгарні та газетні кіоски повністю зникнуть.

Ми більше не будемо виходити в кіно, а просто купуватимемо фільми в інтернеті, щоб дивитись їх на величезних екранах у своїх вітальнях, періодично запрошуючи родичів та друзів. Прогресуватиме зникнення кінотеатрів, яке вже триває у великих містах. Все це закінчиться.

Парадоксально, але відбудеться відродження театру. Хоча фільми будуть доступні скрізь, навіть на наших смартфонах, живий театр, з іншого боку, зможе запропонувати нам досвід, якого не дає ніяке відеовідтворення: прямий контакт із зіркою, з акторами, з тим, що відбувається тут і зараз у місці, яке ви відвідаєте фізично. Ми підемо в театр чи на концерт, а не будемо дивитися фільм чи слухати запис, бо зажадаємо цих тісних, чуттєвих стосунків з артистами. В один момент публіка може навіть поговорити з ними, торкнутися їх… Це змінить архітектуру залів: сцена буде все більше поширюватись у партер, як це було, приміром, у давньогрецьких театрах.

домашній кінотеатр

©Goodfon

Автомобілі стануть непотрібною розкішшю

Володіння автомобілем стане все більш рідкісним. Це вже спостерігається завдяки популярності прокату автомобілів та інших форм спільного використання авто. Володіння особистим автомобілем, яке змушує нас витрачати свій час на дорожній податок, експлуатацію транспортного заcобу, страхування, технічне обслуговування та ремонт, буде замінено більш ощадливим та економічно доцільним прокатом автомобілів. Володіння автомобілем все частіше вважатиметься розкішшю, як це було сто років тому, на початку епохи.

Наші домівки будуть іншими

У світі, в якому домівка одночасно буде місцем, де ми живемо, нашим офісом та нашим кінотеатром, архітектура будинків докорінно зміниться. Кожна будівля переважно буде замкнутим та незалежним всесвітом: з басейном, хоч і невеликим, та сімейним садом. Сьогодні люди, які йдуть на роботу, насправді не проводять багато часу вдома, але в найближчому майбутньому вони будуть перебувати вдома більшу частину свого життя. Батьки працюватимуть на своїх комп’ютерах у двох окремих кабінетах всередині будинку, діти відвідуватимуть заняття через Skype у своїх спальнях, які також стануть для них аудиторіями. Навіть релігійну службу можна буде відвідати з дому. Вже зараз, через карантин, Папа Франциск це робить.

дім, сад, гортензія

©Goodfon

Соціальні контакти набудуть нових форм

Люди будуть продовжувати спілкуватися, але в новому суспільстві соціальний контакт набуватиме інших форм. Ми будемо зустрічатись з іншими людьми не тому, що змушені (в офісі, в кіно, в магазинах), а тому, що ми цього хочемо. Особисті зустрічі будуть все більше розважальними заходами, як-от вечірки та ігри, а не частиною щоденного ритуалу. Соціальне життя буде все більше театром і все рідше фабричним цехом. І я кажу це не для того, щоби піднести цю форму життя: для одних (літніх людей) це буде жахливо, для інших (молодих) це просто буде їхньою реальністю, їхнім природним ландшафтом, їхнім життєвим шляхом.

Ось чому міста будуть наповнені ресторанами та кафе, а не магазинами та кінотеатрами: адже «обідати в ресторані» – це те, чого не можна замінити інтернетом. Ми ходимо до ресторану, тому що не хочемо їсти вдома; ходимо в кафе, щоби зустрітися з друзями, відчути дихання інших біля свого обличчя або позалицятися до когось віч-на-віч. Цей вимір особистого, майже фізичного контакту між людьми збережеться. Ми будемо зустрічатися з іншими, щоби доторкнутися до них, а не просто поговорити з ними (поговорити ми зможемо і через смартфони).

мужчина і жінка в кафе, кава, пара

©Goodfon

Ось таким може бути наше життя після коронавірусу! А як до такого сценарію ставитеся особисто ви? Діліться своїми думками в коментарях!

За матеріалами: zbruc.eu

Читайте також: Без модних показів та частих мандрівок: Лі Еделькорт про світ після коронавірусу