вірші про кохання

Любов вартує особливих слів, і серед нас є люди, які вміють добирати їх напрочуд вдало. Коли все, що діється в душі, римується в рядки – народжуються красиві вірші про кохання. Тож пропонуємо вам відволіктися від щоденних турбот і доторкнутися до прекрасного!


***
Знову літери сиплються зорями,
За віконцем холодна зима.
Тиха ніч щось ворожить над долями…
Як же хочеться щастя й тепла!
Вільним вітром злетіти над хмарами
І забути про біль назавжди,
Щоби долі горіли стожарами,
Щоб було тільки щастя і ми!
Щоби стали хвилини ті вічними…
Як же хочеться, Боже, тепла!
А натомість пеленами сніжними
Всі дороги вкриває зима…

Автор: Марта Кархут

***
Не знаю, чому я тебе ненавиджу
І зразу ж до того так ніжно люблю,
Не знаю, чому я без тебе не можу,
Не знаю, навіщо я все це терплю…
І вечір настане, і зорі погаснуть,
І місяць сховається десь вдалині,
А я, як завжди, до самого світанку
Буду вдивлятися в очі сумні…
А я не відвикну від зоряних чарів,
А я вже не зможу тебе розлюбить,
Не знаю, можливо, ти сірий, як хмара,
Та я вже не зможу назад відступить!
Буває, що я тебе не розумію,
Буває, що хочеться все обірвати,
Та я розлюбить тебе вже не зумію,
Та я вже не зможу тебе не кохати…

Автор: Людмила Криницька

***
Їх є двоє. Два різних несхожих світи:
Розум, сила, краса і кохання.
А між ними – німа і безпомічна ти,
Все вирішуєш підле завдання.
Ти тікаєш, мов звір, від вогню до води,
Від бурхливого ритму до тиші.
То горіти ти хочеш, то легко пливти,
Але світла ніде не залишиш.
Ти жалієш обох. Ти даруєш тепло,
Ти тримаєш над ними егіду,
Та кохання немає, його й не було,
І на вулиці дощ – сумне літо…

Автор: Вікторія Чорній

***
Краса чудна, зажурена, глибока,
О, скільки б ти до ніг їй не вклонивсь,
Вона на тебе дивиться звисока,
Вона сповита жалем за «колись»…
Краса смутна, затаєна, жорстока,
О, скільки б ти на неї не моливсь,
Вона така пекельно одинока
Як вирішив піти – хоч озирнись!

Автор: Софія Пасічник

***
Чи знаєш ти як пишуться вірші?
Як лиються дощем слова у рими?
Зі спогадів, що ожили в душі,
Й блукають десь надіями марними.
Як завмирає, тремтячи, душа,
Як будиться у пам’яті забуте…
Й торкається пелюсткою вірша
Того, що вже ніколи не вернути!
Як в грудях серце гупає чимдуж,
Гарячу кров ганяючи по жилах.
Як ніжним цвітом білих-білих руж
Спаде віршем все те, що пережила…

Автор: Марта Кархут

***
А без тебе ніяк. Не мовчи!
Обіймаю тебе лиш думками
І вміщаю, ховаю в рядки,
Що посиплються знову віршами.
А без тебе якась пустота,
А без тебе мені вже несила!
А без тебе я зовсім не та,
А без тебе я наче й не жила…
А без тебе – сама не своя,
А без тебе не знаю, як бути,
Чи чекати «Ти тільки моя!»,
А чи просто навіки забути?

Автор: Марта Кархут

Ці слова не втрачають своєї глибини навіть з плином часу. А ще – інколи вірші про кохання можуть розказати набагато більше, адже читати потрібно між рядків…

Читайте також: Красиві вірші про осінь українською мовою



Поділитися цим дописом.
Share on Facebook67Share on Google+0Tweet about this on TwitterPin on Pinterest0