Стосунки, в якому один з партнерів психологічно домінує над іншим — далеко не рідкість. І хоча більшість жертв емоційного насильства бояться розповідати правду, говорити про це потрібно — хоча б для того, щоб допомогти іншим. Саме так зробила Ксенія Сухова, яка не лише змогла розірвати аб’юзивний шлюб з росіянином, а й почала власну психологічну практику. Сьогодні вона розповідає про свій досвід.
Досьє: Ксенія Сухова — 27 років, киянка, дипломований психолог. Наразі веде приватну практику і допомагає позбутися багатьох проблем. Працює з такими темами як внутрішня опора, самореалізація та інтеграція вже наявних знань у реальні дії. Сторінка Ксенії в Інстаграм: s.ksenia_psychology
Як все починалося
У 25 років я потрапила до аб’юзивного шлюбу. Мій колишній чоловік із росії, тож із самого початку стосунків ми жили в різних країнах (навіть після офіційного вступу в шлюб). Я, мабуть підсвідомо, довго відтягувала переїзд.
У наших відносинах було багато контролю та заборон з його боку. Коли ми були не разом, він максимально мене контролював через дзвінки та смс, вимагав звітів, з ким і де я. Йому часто здавалося, що я можу зрадити. І мені доводилося щоразу його страхи втихомирювати.
Він багато вимагав від мене. Переконував, що я невірно запам’ятовувала те, що було, і неправильно трактувала його слова та вчинки. Мої тіло й психіка стали втомлюватися, і в якусь мить я зрозуміла, що ніби божеволію. Це було емоційне та психологічне насильство, газлайтинг.
«Петля сорому»
Впродовж усієї тривалості шлюбу мене завжди переслідував сором. Здавалося, що я не можу говорити про свої проблеми з оточенням, адже звинувачуватимуть у всьому мене. А ще — агресивно наполягатимуть на тому, що потрібно терміново виходити з цих стосунків.
Я боялася такої реакції. Тепер я розумію, що це була «петля сорому» — часте явище у людей, хто перебуває у співзалежних відносинах, у тому числі аб’юзивних.
Складне розлучення
Коли я зрозуміла, що внутрішньо готова до розмови про розлучення і хочу нарешті покінчити з цим, я приїхала до нього. І тоді вперше побачила не просто психологічний натиск, а й легку фізичну агресію: він сильно зіпсував документи, щоб я не змогла повернутися до Києва. Саме тоді я відчула, що він може бути справді небезпечним.
На щастя, додому я все-таки повернулася, але через декілька місяців мені все одно довелося з’їздити до його міста, щоб документально оформити наше розлучення. Я повідомила чоловікові про дату свого приїзду, і це стало моєю помилкою.
У нашу останню зустріч я отримала фізичну агресію. То були побої середньої та легкої тяжкості. Я звернулася в поліцію, найняла юристку, але в росії дуже складно з переглядом таких справ, особливо з огляду на те, що на той час ми були формально ще чоловіком та дружиною. А скільки таких «сімейних» справ навіть не виноситься на розгляд? Після останньої зустрічі з колишнім чоловіком я, нарешті, побачила, у якій нездоровій частині він розкрився. Він просто вигадав у себе в голові якусь власну картину реальності щодо мене і йому потрібно було якось виправдати своє насильство. Вважав мене дуже поганою дружиною, звинувачував у надуманих зрадах і за це «карав». Коли я почала свідомо виходити з цих відносин, дуже допомогло ведення щоденника. Так я могла звірятися з реальністю: що дійсно було з його боку, які вчинки повторювалися. Мені потрібно було все це фіксувати і переводити в більш свідомий стан. Дякувати Богу, я з цього всього вибралася, хоч було дуже складно. Я знаю це не лише з власного досвіду, а й з багатьох чужих історій, оскільки докладно вивчала цю тему. На жаль, не кожна жінка може пройти цей шлях з тих чи інших причин. Мабуть, саме тому я й хочу поділитися саме такою історією — щоб довести, що це можливо! Коли почалося російське вторгнення в Україну, я пройшла всю цю історію з агресією заново — вона наче переплелася з моїм особистим життям. Всю палітру емоцій, яку в перші місяці війни відчував народ України, я вже проходила зі своїм колишнім чоловіком. Було морально складно відпустити весь той біль, але я не хотіла бути заручницею цих своїх негативних агресивних почуттів. Я дуже довго їх опрацьовувала, проживала, тобто я від них не зачинялася. Зараз я розумію, що це був дуже цінний для мене урок. Він важко мені дістався, але я з цього всього справді вийшла в новій якості та новій силі. І нехай якась вразлива частинка мене просто померла, я змогла перетворити цей досвід на силу, на новий ресурс. Такий складний досвід спонукав мене піти в особисту терапію і глибоко у всьому розібратися. Що було не так, чому я застрягла в цих відносинах? Чим вони мене не влаштовували? Це був той шлях, який я пройшла разом із психотерапевтом. Окрема історія — це те, як після пережитого я почала реалізовуватися як психолог. Коли в мене з’явилася чітка опора на себе, відчуття власної сили, я зрозуміла, що можу допомагати іншим. На основі свого досвіду, знань, незламності я можу показати, що позитивні зміни можливі у житті кожної, якщо вона цього реально захоче. Непростий шлях виходу з аб’юзу завжди вартий того результату, який ви отримаєте. Кожна жінка чи дівчина, яка стикається з подібним, може стати щасливою у своєму «завтра». Я втратила себе в тому шлюбі, але дуже щаслива, що змогла себе повернути. Це найдорожчий подарунок, який я колись собі робила. І я хочу, щоб кожна жінка, яка опиняється в схожій ситуації, знала: вона також може зробити собі такий подарунок. Фото з особистого архіву Ксенії
Звільнитися від аб’юзу можливо!
Російська агресія — на всіх рівнях
Психологічна практика
Залишити коментар