Пломба чи коронка: як обирають спосіб відновлення зуба

Уявіть прикру ситуацію: зуб відколовся об кісточку в оливці, стара пломба випала за вечерею або лікар на огляді сказав, що «тут уже нема на чому триматися». У всіх трьох випадках постає одне питання: чи достатньо просто закрити дірку, чи доведеться робити коронку? Відповідь залежить не від бажання пацієнта і не від бюджету, а від того, скільки власних тканин зуба залишилося.

«Правило половини»

Пломба тримається за рахунок зчеплення з емаллю та дентином. Чим більше площа контакту, тим надійніше вона сидить. Умовна межа, якою користуються стоматологи, — половина коронкової частини зуба. Якщо зруйновано менше, реставрація тримається роками. Якщо більше, пломба перетворюється на клин: під час жування навантаження припадає не на зуб, а на стінки навколо неї, і рано чи пізно одна з них відколюється.

Саме тому у випадках із помірним руйнуванням ставиться фотополімерна пломба, коли матеріал наносять шарами і кожен засвічують лампою. Усадка в такому випадку мінімальна, а колір можна підібрати під сусідні зуби так, що межу не видно навіть зблизька. Це стандарт і для жувальних, і для передніх зубів.

Що враховують, крім обсягу руйнування

Вибір способу відновлення зуба залежить не лише від того, наскільки сильно він зруйнований. Важливі також і інші фактори, які визначають майбутню міцність реставрації:

• Живий зуб чи депульпований. Зуб без нерва не отримує живлення зсередини, стає крихкішим і частіше потребує коронки навіть за помірного руйнування.
• Який це зуб. На молярах навантаження під час жування у кілька разів більше, ніж на різцях. Те, що триматиметься спереду, може не витримати ззаду.
• Прикус і бруксизм. Якщо людина стискає щелепи уві сні, будь-яка реставрація протримається менше часу. Тут часто потрібна ще й захисна капа.
• Стан сусідніх зубів. Коли поруч планується міст або імплант, схему відновлення продумують одразу для всієї ділянки.

Отже, оптимальний варіант відновлення варто обирати з урахуванням стану самого зуба, навантаження, прикусу та всієї зубної ділянки — це допоможе зробити результат надійним і довговічним.

Коли без коронки не обійтися

Коронка — це не просто «дорожча пломба». Це принципово інша конструкція: вона накриває зуб зверху і замикає його стінки в кільце, знімаючи з них навантаження. Саме тому її рекомендують після лікування каналів на жувальних зубах, при великих відколах і тоді, коли від зуба залишилися фактично тільки корінь і тонкі стінки.

Матеріалів існує кілька, і різниця між ними відчутна. Металокераміка дешевша, але під нею є металевий каркас: з часом біля десни може проступити темна смужка, а сама конструкція непрозора. Натомість коронки з цирконію цього недоліку не мають — каркас білий, світло проходить крізь матеріал приблизно так само, як крізь власну емаль, тому на передніх зубах вони виглядають природно. Додатковий плюс — цирконій не викликає алергії та не дає присмаку металу.

Скільки часу служить реставрація

Композитна реставрація на жувальному зубі за нормального догляду тримається приблизно 5-7 років, після чого її зазвичай оновлюють: композит поступово темніє по краю і вбирає пігменти від кави та чаю. Керамічні та цирконієві конструкції розраховані на 10-15 років і довше, вони не змінюють колір узагалі. Але жодна з цих цифр не працює сама по собі — вирішальним лишається те, наскільки герметично прилягає край і чи не заходить під нього наліт.

Як все відбувається на прийомі

Послідовність дій приблизно однакова незалежно від того, чим завершиться лікування — пломбою чи коронкою:

1. Огляд і знімок. Лікар оглядає зуб і за потреби робить рентген, щоб оцінити, скільки здорових тканин залишилося та чи не пошкоджений нерв.
2. Анестезія. Щоб лікування було комфортним, лікар знеболює потрібну ділянку. Сучасні анестетики діють локально, тому після цього можна одразу розпочинати процедуру.
3. Очищення зуба. Усі пошкоджені та розм’якшені тканини видаляють, залишаючи здорову основу, на яку потім можна надійно встановити реставрацію.
4. Ізоляція. Зуб ізолюють від слини та вологи за допомогою кофердаму — спеціальної латексної або безлатексної серветки. Це допомагає матеріалу краще з’єднатися із зубом і підвищує надійність реставрації.
5. Відновлення зуба. Якщо пошкодження помірне, зуб можуть відновити пломбувальним матеріалом безпосередньо на прийомі. Якщо ж тканин залишилося мало, лікар може рекомендувати коронку. У такому разі спочатку готують зуб, знімають цифровий або звичайний відбиток, після чого коронку виготовляють у лабораторії. Залежно від технології це може зайняти одне-два відвідування.
6. Перевірка прикусу. Наприкінці лікар перевіряє, як відновлений зуб контактує із зубами протилежної щелепи. Якщо реставрація навіть трохи завищена, під час жування на неї припадає надмірне навантаження. Це може спричиняти дискомфорт, біль, сколи та передчасне руйнування реставрації.

Останній пункт пропускають частіше, ніж хотілося б, а він критичний. Адже неправильно відкоригована за висотою реставрація руйнує і себе, і зуб-антагоніст навпроти.

Догляд, який реально впливає на строк служби

Навіть якісно відновлений зуб потребує правильного догляду. Від ваших щоденних звичок залежить, наскільки довго він зберігатиметься без сколів і повторного лікування. Тому:

• Не використовуйте зуби як «інструмент». Не варто розкушувати ними горіхи, лід, кісточки чи інші тверді предмети. Надмірне навантаження може пошкодити як реставрацію, так і власні тканини зуба.
• Очищуйте міжзубні проміжки. Зубна нитка, йоршики або інші засоби, які підбере стоматолог, допомагають видаляти наліт там, де найчастіше накопичуються бактерії. Це особливо важливо біля країв пломб і коронок, де може виникати повторний карієс.
• Регулярно проходьте професійну гігієну. Орієнтовно раз на шість місяців варто відвідувати стоматолога для професійного очищення зубів, якщо лікар не рекомендує інший графік. Це допомагає контролювати зубний камінь, стан ясен і ділянки навколо реставрацій.
• Якщо є бруксизм, використовуйте захисну капу. Звичка сильно стискати або скреготіти зубами уві сні створює додаткове навантаження. У таких випадках стоматолог може рекомендувати індивідуальну нічну капу, яка допомагає захистити зуби та реставрації.

Правильний догляд не гарантує, що реставрація прослужить певну кількість років, але значно зменшує ризик її пошкодження та проблем із зубами навколо неї.

Чого не варто робити після відновлення зубів

Ось деякі типові помилки, які можуть ускладнити лікування, скоротити строк служби реставрації та зрештою призвести до більших витрат:

1. Відкладати лікування. Невеликий скол часто можна виправити за одне відвідування. Якщо ж чекати, тріщина може збільшитися та дійти до нерва. Тоді вже може знадобитися лікування каналів і коронка — це складніше, довше й дорожче.
2. Встановлювати велику пломбу замість коронки. Якщо зуб сильно зруйнований і потребує коронки, спроба заощадити на цьому етапі може призвести до відколу його стінки. У результаті відновлення стане складнішим і може потребувати додаткових конструкцій.
3. Недооцінювати естетику передніх зубів. Для зубів, які видно під час усмішки, важлива не лише міцність. Відтінок, форма, прозорість краю та природний вигляд реставрації значною мірою визначають кінцевий результат.

Щоб уникнути цих проблем, не потрібно чекати появи сильного болю чи великого сколу. Профілактичний огляд допомагає виявити пошкодження на ранній стадії та вибрати менш складний спосіб відновлення.