Парафін для свічок і косметики: чому важливо правильно вибрати сировину

Парафін використовують значно ширше, ніж може здатися на перший погляд. Він потрібен для виготовлення свічок, у косметичній та фармацевтичній промисловості, виробництві паковання, побутової хімії, для просочування паперу, картону й текстилю, а також у різних технологічних процесах. Проте один і той же парафін не можна однаково успішно використовувати для всіх завдань.

Якщо ви вперше обираєте цю сировину, цифри й позначення на упаковці можуть заплутати. Наприклад, напис «парафін 56» говорить передусім про температуру плавлення, але нічого не повідомляє про чистоту та фактичний склад. Саме тому два продукти з однаковою цифрою в назві можуть суттєво відрізнятися за властивостями та ціною.

Чому «парафін 56» у різних постачальників — це різний товар?

Цифра 56 позначає температуру плавлення, але не визначає якість парафіну. Два парафіни з однаковим маркуванням можуть належати до різних марок і мати різний вміст олії — наприклад, від 0,45% до 2%.

Саме марка та стандарт визначають вимоги до чистоти, а не цифра на етикетці. До того ж «56» не завжди означає одну конкретну температуру. В одного постачальника це може бути діапазон 56-58°C, в іншого — інший робочий коридор поблизу цієї температури. Тому під час закупівлі важливо дивитися не лише на назву сировини, а й на її марку, технічні характеристики та паспорт якості конкретної партії.

Різниця в ціні між парафінами з різним ступенем очищення може доходити до півтора раза. Щоб правильно порівнювати пропозиції, варто розібратися в системах маркування.

Як влаштовані системи марок парафіну?

В Україні маркування визначає ДСТУ 4153-2003. Використовуються буквені марки, які поділяють парафіни за ступенем очищення та призначенням: група Х і В — висока очистка з олією до 0,45%, а група Т — очищені, з допуском до 2,8%.

Окрему систему використовують китайські виробники, продукція яких представлена й на українському ринку. Вони позначають повністю рафінований парафін літерами FR і діапазоном плавлення. FR 56/58 приблизно відповідає українській марці В57.

В специфікаціях можна зустріти як українське маркування, так і позначення FR, тому розібратися варто в обох системах.

Високоочищений парафін марки FR 56/58 у блоках

Українські марки: групи Х і В

До високоочищених належать групи Х і В.

Х-1 призначений для тари та пакувальних матеріалів, які контактують із харчовими продуктами за високих температур, а також використовується у косметичній і фармацевтичній промисловості. Температура плавлення — від 54 °C, масова частка олії — не більше 0,45%.

Х-2 має дещо м’якші вимоги: температура плавлення — від 52 °C, вміст олії — до 0,8%. Його застосовують для гнучкого паковання харчових продуктів.

До цієї ж групи високої чистоти належать марки В53, В55, В57 і В60. Для них задані конкретні діапазони температури плавлення:

• В53 — 52-54 °C;
• В55 — 54-56 °C;
• В57 — 56-58 °C;
• В60 — 58-62 °C.

Для цих марок вміст олії становить до 0,45%.

Очищені парафіни: група Т

Група Т має ширший допуск за вмістом олії та використовується переважно в технічних завданнях.

• Т-1 — для свічок і побутової хімії. Температура плавлення — від 52 °C, вміст олії — до 1,7%.
• Т-2 — для хімічної та нафтохімічної промисловості. Допустимий вміст олії — до 2,2%.
• Т-3 — для просочування паперу, картону й текстилю. Вміст олії — до 2,8%.

Окремо виділяється марка НС, яку використовують для сірників. Для неї допускається до 5% олії та навіть світло-коричневий колір.

Що означає маркування FR?

Китайські виробники використовують інше позначення — FR та два числа. Літери означають «повністю рафінований» парафін, а цифри вказують на діапазон температури плавлення.
Наприклад, FR 56/58 плавиться за температури 56-58 °C. За основними характеристиками цей рафінований парафін приблизно відповідає українській марці В57: у них однаковий діапазон температури плавлення та близький порядок вимог до чистоти.

Це не означає, що один продукт автоматично є сертифікованим аналогом іншого. Йдеться саме про відповідність характеристик за суттю. Китайський парафін випускають за стандартом GB/T 446-2023, чинним з квітня 2024 року.

Куди подівся парафін П-2?

Позначення П-2 часто можна побачити в запитах покупців і пропозиціях постачальників. Проте в чинному українському стандарті цієї марки немає. П-2 належить до радянської номенклатури, яку замінив ДСТУ 4153-2003. Найближчим за призначенням аналогом можна вважати Х-2: це високоочищений парафін із температурою плавлення від 52 °C та вмістом олії до 0,8%.

Відповідно, сам напис «П-2» на упаковці сьогодні не гарантує конкретних характеристик. Під цим позначенням може продаватися як якісний високоочищений парафін, так і технічний матеріал із вмістом олії близько 2%. Саме тому орієнтуватися потрібно не на старе маркування, а на документ, який підтверджує характеристики конкретної партії.

Скільки олії допустимо в парафіні?

Вміст олії — один із ключових показників, за яким оцінюють ступінь очищення парафіну. Для повністю рафінованого парафіну межа становить 0,5%. Якщо олії від 0,5 до 1,5%, парафін вважається напіврафінованим. За вмісту понад 1,5% його відносять до технічного.

Для матеріалів, які використовують у контакті з харчовими продуктами, потрібні показники до 0,5% олії та температура плавлення не нижче 50 °C. Український ДСТУ для груп Х-1 і В встановлює ще жорсткішу межу — не більше 0,45% олії.

Чому цей показник настільки важливий? Вміст олії впливає на колір, запах, властивості поверхні та можливість використання парафіну в конкретному виробництві. Наприклад, парафін із вмістом олії 0,4% і парафін із показником 2% можуть виглядати схоже в упаковці. Проте в готовому виробі різниця може проявитися у вигляді відтінку, запаху або маслянистого сліду.

Для технічних завдань така різниця може бути несуттєвою. Для продукції, яка контактує з харчовими продуктами або використовується в косметиці, вимоги до чистоти значно вищі.

Чи можна перевірити парафін без лабораторії?

Орієнтовно оцінити вміст олії можна навіть без спеціального обладнання. Для цього невеликий шматочок парафіну розтоплюють і наносять краплю на білий папір. Після охолодження можна оцінити пляму. Чистий парафін залишає матову білу пляму з досить чіткими краями. Що більше олії, то помітнішим навколо неї стає прозорий маслянистий обідок.

Такий спосіб не замінює лабораторного аналізу і не дає точного значення вмісту олії. Проте він може допомогти візуально відрізнити матеріали з істотно різним ступенем очищення, наприклад парафін із близько 0,4% та 2% олії.

Що перевіряти в паспорті якості?

Найнадійніший спосіб оцінити сировину — перевірити паспорт конкретної партії. У ньому зазначають фактичні результати випробувань, а не просто вимоги стандарту. Зазвичай документ містить номер партії, дату виробництва, методи випробувань та підпис.

Найважливіші показники:

• вміст олії;
• температура плавлення;
• колір;
• запах;
• пенетрація (показник твердості парафіну);
• інші показники, передбачені відповідною специфікацією.

Наприклад, паспорт партії 20260331 може містити такі фактичні значення: температура плавлення виміряна як 56,70 °C, вміст олії — 0,44%, колір за шкалою Сейболта +30, пенетрація 17 при 25 °C, бензол — 0,00 мг/кг. Норма при цьому вимагає олії не більше 0,5%, а кольору не менше +28, тобто фактичні значення йдуть із запасом. Паспорт якості на цю партію відкритий, у ньому вказані й методи випробувань — GB/T 2539 на плавлення, GB/T 3554 на олію.

На що дивитися насамперед:

Паспорт якості партії: норма за НД проти фактичних значень

Якщо в паспорті замість цифри стоїть позначка «за звітом» — це не привід відмовлятися від парафіну. Такий запис означає, що показник вимірюють, але не нормують у межах конкретного стандарту. А ось відсутність паспорта якості на партію — вже вагома причина додатково перевірити постачальника та походження сировини.

Окремої уваги потребує пенетрація. Її можуть визначати двома різними способами — голкою або конусом, через це цифри в документах можуть суттєво відрізнятися. Наприклад, показники 17 і 45 не означають автоматично, що один парафін утричі м’якший за інший. Цілком можливо, що для них застосовували різні методи вимірювання. Тому під час порівняння потрібно дивитися не лише на саме число, а й на метод, зазначений поруч із показником.

Яку марку парафіну вибрати для конкретного завдання?

Вибір залежить насамперед від того, де саме використовуватиметься сировина.

• Для преміальних свічок, косметики та харчового паковання потрібен високоочищений парафін — наприклад, FR 56/58 або відповідна за характеристиками марка груп Х і В.
• Для побутових свічок, гумових сумішей, антизлежувачів для добрив, гідрофобізації деревини можна використовувати технічний або напіврафінований парафін, якщо його характеристики відповідають конкретній технології. У такому разі переплачувати за вищий ступінь очищення не завжди доцільно.

Головне правило просте: чим ближче парафін до готового продукту та кінцевого споживача, тим важливішими стають його чистота, запах, колір та стабільність характеристик.

Парафін у харчовому виробництві

Харчова переробка — окремий напрям, де до сировини висуваються особливо жорсткі вимоги. Парафінове покриття може допомагати утримувати вологу, захищати матеріали від розмокання та створювати бар’єрний шар у пакованні.

Якщо парафін контактує з харчовим продуктом, використовують відповідну високоочищену сировину. Тут економія на марці може призвести не до заощадження, а до проблем із якістю готової продукції.

Для виробництва, яке працює одночасно з технічними та харчовими продуктами, іноді доцільніше мати на складі дві різні позиції. Використовувати одну марку «для всього» не завжди вигідно: у технічному напрямі це може означати зайву переплату, а в харчовому — невідповідність вимогам.

Як зберігати парафін?

Стандартне фасування часто становить 25 кг. Для невеликого цеху це запас на місяці, і зберігання проблем не створює — парафін не окислюється й не втрачає властивостей роками, аби не було прямого сонця й пилу. До речі, про пил: у Вінниці працює «Вінницяпобутхім», і побутова хімія — саме той сегмент, де марку парафіну підбирають під конкретну рецептуру, а не за принципом «що було на складі».

Для виробництв, де парафін є складовою технологічного процесу, важливо не просто мати його на складі, а розуміти, яка саме марка використовується та для якого завдання вона призначена.

Висновок: цифра на упаковці — лише початок

Отже, дві коробки з написом «парафін 56» можуть виглядати абсолютно однаково. Обидві міститимуть білий твердий матеріал, обидва парафіни плавитимуться приблизно за 56 °C. Але їхні властивості можуть відрізнятися через різний ступінь очищення та вміст олії. Саме тому під час вибору не варто орієнтуватися лише на цифру в назві або ціну за кілограм. Важливіші марка, діапазон температури плавлення, вміст олії, призначення та паспорт якості конкретної партії. Особливо це важливо для косметики, харчового паковання та іншої продукції, де чистота сировини безпосередньо впливає на якість кінцевого продукту.

Зрештою, найкращий спосіб вибрати парафін — не шукати універсальну марку, а спочатку визначити завдання, а потім перевірити, чи відповідає конкретна партія потрібним характеристикам. Саме паспорт якості покаже, що насправді знаходиться всередині коробки.