Осінь – пора поетів та романтиків! То коли ж насолоджуватися красивими римованими рядками, як не восени?

Редакція сайту «Твій світ» зібрала найкращі вірші про осінь, які насправді торкнуться вашої душі.

***
А завтра нас усіх чекає осінь –
Красива, фантастична, золота!
І вересневі ранки – теплі, босі,
І вечори, й холодна ніч густа…

І кава ароматна на світанні,
І неба ясно-синя височінь…
Нехай ця осінь втілює бажання,
Тож відпускайте мрії в далечінь!

Вікторія Чорній

©Pixabay

***
Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим!

А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино…
Ворони п’ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.

Ліна Костенко



***
І дощ, і ранок, і осіння мряка,
І трішки сумно, що нема тепла…
Це на прощання вересень заплакав,
Бо осінь його далі повела…

Вікторія Чорній

©Pixabay

***
Зібравши в кошик зорепади,
У глечик сонячне тепло,
Через оливкові левади
Русяве літо побрело.

Іще на згадку запалило
Лампадки яблук золотих.
Курилось осені кадило
Між кедрів темних і густих.

Легкий посріблений серпанок
Осяяв вересня чоло,
У тишу приспаних альтанок
Сухого листя намело.

І на грибній пахучій юшці
Настояв ліс легкий ефір,
Дріма на ситцевій подушці
Медове сонце поміж гір.

І вже змирилася природа
З осіннім шепотом журним,
Та досі сниться літня врода
Вагітним яблунькам рясним.

Наталя Данилюк

©Pixabay

***
Вечір. Сутінки. Темніє,
Жовтень листям шурхотить…
Тільки осінь так уміє:
Ось він день – і ніч за мить…

Ніби вчора було літо,
А тепер – в повітрі дим…
Закружляв нас долі вітер,
тільки б встигнути за ним…

Вікторія Чорній

©Pixabay

***
Зриває жовтень вересневі маски,
Та холод за вікном, а не в душі!
Бо створювати миті, наче з казки,
Допомагає кава, і вірші…

Вікторія Чорній

©Pixabay

***
Що за диво — осіння палітра!
Сум і радість в пейзажі звучить.
Онде квітка остання розквітла,
Павутинка в повітрі летить.
Листя золотом щирим палає
Під промінням осіннім палким.
Вітерець між гілками зітхає,
Зачарований дивом таким.
Ну, а небо — безмежне і синє
Заворожує серце умить.
Подих вітру — і листя осіннє
Все летить, все летить і летить…

Надія Красоткіна



 

Поділитися цим дописом.
Share on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on TwitterPin on Pinterest0