Коли людина втрачає кутній зуб (шістку чи сімку), якого не видно під час усмішки, перша реакція зазвичай — полегшення. Біль минув, дірки ніхто не бачить, тож можна жити далі й не витрачати купу грошей. «Подумаєш, жуватиму іншою стороною», — думаємо ми.
Але наш організм не прощає порожнечі. Втрата навіть одного зуба запускає тихий, але невблаганний процес, який з часом змінює не лише прикус, а й форму обличчя. Чому так відбувається і чому класичне протезування програє сучасним методам? Давайте розбиратися.
Що відбувається із сусідніми зубами після втрати одного
Зубний ряд — це єдина монолітна система, де кожен елемент підпирає сусідній. Як тільки з’являється прогалина, сусідні зуби втрачають опору і починають повільно нахилятися в бік порожнечі. Зуб-антагоніст із протилежної щелепи (той, що зверху або знизу) взагалі починає висуватися назустріч порожнечі, бо йому немає об що опиратися під час жування.
Але найгірше відбувається всередині — у кістці щелепи. Без жувального навантаження кісткова тканина в місці втраченого зуба починає атрофуватися (розсмоктуватися). За рік можна втратити до 25% об’єму кістки.
Прихована причина зміни пропорцій та симетрії обличчя
Коли кістка тоншає, а зуби зміщуються, починається ланцюгова реакція, яку ви точно помітите в дзеркалі за кілька років:
- Щока з боку втраченого зуба може трохи западати.
- Куточки рота опускаються донизу.
- Раніше з’являються виражені носогубні складки.
- М’язи обличчя перенапружуються, намагаючись компенсувати нерівномірне жування, що іноді призводить до постійного головного болю.
Фактично, відсутність зубів візуально додає людині років п’ять-сім, навіть якщо шкіра залишається доглянутою.
Міст чи імплант: де ховається пастка?
Стара школа стоматології пропонує поставити «міст». Звучить просто і дешевше. Але давайте подивимося на ціну цієї простоти: щоб замінити один зуб мостом, лікар змушений обпиляти два сусідніх, абсолютно здорових зуба. З них часто видаляють нерви, перетворюючи на «мертві». Крім того, під самим мостом кістка все одно продовжує розсмоктуватися, бо навантаження на неї немає.
Імплантація діє принципово інакше. Імплант — це титановий корінь, який повністю імітує справжній зуб. Він передає тиск на кістку, змушуючи її «жити» і тримати форму обличчя, а сусідні зуби залишаються цілими й неушкодженими.
Складні випадки: коли кістки вже замало
Найчастіша страшилка в інтернеті: «Мені відмовили в імплантації, бо немає кістки». Так, якщо зуба не було багато років, кісткова тканина зникає. Але для сучасної хірургії це вже давно не вирок.
Сьогодні успішно проводяться операції з нарощування кістки (синус-ліфтинг або кісткова пластика). Сучасна зубна клініка на Позняках зазвичай має в штаті щелепно-лицьвого хірурга та цифрове обладнання, що дозволяє провести таку підготовку прогнозовано. Кісткова тканина відновлюється, і титановий корінь фіксується навіть там, де ситуація здавалася безнадійною.
Чому довгострокова перспектива завжди вигідніша
Якщо порівнювати витрати, якісний міст здається дешевшим лише в момент оплати на рецепції. Проте його доведеться замінювати кожні 7-10 років, паралельно лікуючи або видаляючи ті самі опорні зуби, які зносилися від перевантаження. Імплант же встановлюється раз і на десятиліття, не зачіпаючи сусідів.
Зберегти природну архітектуру свого обличчя та повернути повне задоволення від їжі набагато простіше, коли проблема вирішується вчасно. Не тоді, коли через один втрачений корінь доводиться переробляти половину щелепи.
Залишити коментар