Щитоподібна залоза – невеликий, але важливий орган, що контролює роботу майже всіх систем організму. Вона виробляє гормони щитоподібної залози – тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3), які впливають на обмін речовин, роботу серця, нервової системи, температуру тіла та навіть емоційний стан.
Коли рівень гормонів змінюється, це позначається на самопочутті: з’являється втома, різкі коливання ваги, безсоння, дратівливість, підвищене серцебиття тощо. Такі прояви часто сигналізують про захворювання щитоподібної залози, які без належної уваги не просто призводять до погіршення якості життя, а й несуть пряму загрозу розвитку важких серцево-судинних ускладнень та ризику пропустити онкологічне захворювання.
Хвороби щитоподібної залози мають різноманітні прояви: вони пов’язані зі структурними змінами самої залози (наявність зобу, вузлів) та порушенням її функції (вироблення гормонів). За функціональним станом захворювання поділяються на ті, що викликають гіпотиреоз (недостатня функція) або гіпертиреоз (надмірна функція).
Гіпотиреоз (недостатня функція)
Гіпертиреоз (надмірна функція)
Організму не вистачає гормонів, метаболізм сповільнюється
В організмі надлишок гормонів, метаболізм надмірно прискорюється
До захворювань, що найчастіше супроводжуються гіпотиреозом, належать:
Аутоімунний тиреоїдит (тиреоїдит Хашимото). Це найпоширеніша причина гіпотиреозу в регіонах з недостатнім споживанням йоду. Імунна система помилково атакує та поступово руйнує клітини щитоподібної залози. Процес розвивається повільно, роками, але невпинно призводить до зниження її функції.
Післяопераційний гіпотиреоз. Виникає після хірургічного видалення всієї або частини щитоподібної залози (тиреоїдектомії), яке проводять, наприклад, для лікування раку або великого зобу.
Післяпроменевий гіпотиреоз.Розвивається після лікування радіоактивним йодом (яке використовується для терапії гіпертиреозу) або після зовнішнього опромінення ділянки шиї з приводу інших онкологічних захворювань.
Вроджений гіпотиреоз.Рідкісний стан, коли дитина народжується з непрацюючою або відсутньою щитоподібною залозою. Це вимагає негайної діагностики та лікування, оскільки гормони залози є критично важливими для розвитку мозку.
Гіпертиреоз
До захворювань, що найчастіше супроводжуються гіпертиреозом (тиреотоксикозом), належать:
Хвороба Грейвса (дифузний токсичний зоб).Найпоширеніша причина гіпертиреозу. Це аутоімунне захворювання, при якому організм виробляє антитіла, що не руйнують залозу, а, навпаки, постійно стимулюють її до вироблення гормонів. Уся тканина залози (дифузно) стає гіперактивною.
Вузловий або багатовузловий токсичний зоб. У цьому випадку надлишок гормонів виробляють не всі тканини залози, а один або кілька автономних («гарячих») вузлів. Ці вузли виходять з-під контролю регуляторних механізмів організму і безперервно секретують гормони. Частіше зустрічається у літніх людей.
Тиреоїдити (в початковій фазі).Деякі види запалення залози, наприклад, підгострий тиреоїдит (де Кервена) або післяпологовий тиреоїдит, можуть на початковому етапі викликати тимчасовий гіпертиреоз. Це відбувається через руйнування фолікулів та викид у кров уже накопичених гормонів. Ця фаза зазвичай змінюється гіпотиреозом, а потім функція може відновитися.
Еутиреоз
Захворювання, при яких функція щитоподібної залози може бути не порушена (еутиреоз):
Нетоксичний вузловий/багатовузловий зоб. Це найчастіша патологія щитоподібної залози. У залозі є один або кілька вузлів, але рівень гормонів залишається в нормі. Такі вузли потребують спостереження, іноді біопсії, щоб виключити рак.
Рак щитоподібної залози.У більшості випадків рак (особливо папілярний та фолікулярний) на ранніх стадіях не впливає на рівень гормонів. Саме тому його важко запідозрити лише за симптомами дисфункції, і ключову роль відіграє УЗД та пальпація шиї.
Кожне з цих захворювань має свої особливості, тому важливо знати симптоми захворювань щитоподібної залози, щоб вчасно звернутися до лікаря.
Йододефіцитні захворювання
Практично вся територія України є регіоном з дефіцитом йоду в ґрунті та воді, що безпосередньо впливає на здоров’я щитоподібної залози населення. Хоча проблема є загальнонаціональною, існують регіони з особливо вираженою нестачею йоду:
Регіони з найважчим дефіцитом: це переважно гірські райони Західної України – Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська та Чернівецька області. У деяких населених пунктах, наприклад, Міжгір’я та Рахів, фіксується важкий ступінь йододефіциту. Це пов’язано з тим, що дощі та річкові потоки активно вимивають йод з гірських ґрунтів.
Регіони з дефіцитом середнього ступеня: до них належать Волинська, Рівненська, Житомирська та Чернігівська області.
Регіони з легким дефіцитом: центральні, південні та східні області. Однак навіть у приморських регіонах, де, як вважається, йоду має бути достатньо, фіксується його нестача через недостатнє споживання морепродуктів та йодованої солі.
Йод є незамінним мікроелементом для синтезу гормонів щитоподібної залози. Коли організм не отримує достатньої кількості йоду, він намагається компенсувати це, що призводить до розвитку йододефіцитних захворювань (ЙДЗ):
Ендемічний зоб (дифузний нетоксичний зоб).Це головний і найпоширеніший наслідок йододефіциту. Щоб «вловити» з крові якомога більше дефіцитного йоду, тканини щитоподібної залози починають розростатися під дією тиреотропного гормону (ТТГ). Залоза збільшується в розмірах, формуючи зоб. Спочатку функція залози може залишатися нормальною (еутиреоз), але з часом це призводить до утворення вузлів та розвитку гіпотиреозу.
Гіпотиреоз.При тривалому й вираженому дефіциті йоду компенсаторні механізми виснажуються, і щитоподібна залоза вже не може виробляти достатню кількість гормонів, що призводить до розвитку клінічного гіпотиреозу.
Нестача йоду під час вагітності та в ранньому дитинстві має незворотні наслідки:
підвищується ризик невиношування вагітності та вроджених вад розвитку;
призводить до затримки фізичного та розумового розвитку дитини. Навіть легкий дефіцит йоду знижує показники інтелекту (IQ) на 10-15 пунктів.
Йододефіцит для населення України відіграв трагічну роль після аварії на ЧАЕС. Щитоподібна залоза, «голодна» до стабільного йоду, з надзвичайною активністю поглинала з повітря та їжі радіоактивний йод (I-131). Це призвело до потужного внутрішнього опромінення залози, особливо у дітей, і викликало різкий сплеск випадків раку щитоподібної залози в наступні роки. Отже, проблема йододефіциту в Україні – це не лише питання виникнення зобу, а й фактор, що впливає на інтелектуальний потенціал нації, репродуктивне здоров’я та підвищує онкологічні ризики.
Як лікар-ендокринолог ставить діагноз?
Діагностика захворювань щитоподібної залози завжди починається з огляду та оцінки симптомів пацієнта. Лікар уточнює скарги, наявність хронічних сімейних захворювань, харчові звички, рівень стресу та зміни загального самопочуття.
Під час огляду ендокринолог обережно пальпує (промацує) передню частину шиї, щоб оцінити розміри залози, її щільність, наявність вузлів чи болісності. Іноді навіть невеликі зміни можуть підказати, що є проблеми з щитовидкою. Додатково лікар може виміряти артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, перевірити стан шкіри, волосся, очей, адже часто гормональні порушення відображаються і зовнішньо.
На основі всіх даних ендокринолог визначає попередній діагноз і призначає лабораторні та інструментальні дослідження, які допомагають точно дізнатись, який саме тип порушення: гіпо-, гіперфункція чи структурна зміна залози.
Лабораторні дослідження
Лабораторна діагностика є основою для виявлення захворювань щитоподібної залози, адже саме дослідження крові дозволяють оцінити, чи правильно орган виробляє гормони. Найчастіше лікар призначає дослідження рівня тиреотропного гормону (ТТГ) – головного показника, що регулює роботу щитоподібної залози. Підвищений ТТГ може свідчити про гіпотиреоз, а знижений – про гіпертиреоз.
Також визначають рівень вільного тироксину (Т4 вільний) і вільного трийодтироніну (Т3 вільний). Вони показують, скільки активних гормонів циркулює у крові та наскільки ефективно залоза працює. Якщо є підозра на аутоімунні захворювання, призначають дослідження на антитіла до тиреопероксидази (АТПО) та антитіла до тиреоглобуліну (ТГ), адже їхня наявність вказує на хворобу Хашимото або інші аутоімунні процеси.
У випадках, коли лікар підозрює пухлинні зміни, може бути рекомендоване визначення кальцитоніну – маркера, що допомагає виявити медулярний рак щитоподібної залози. Комплексне обстеження гормонального профілю дозволяє виявити навіть незначні відхилення ще до появи явних симптомів захворювань щитоподібної залози.
Інструментальні дослідження
Інструментальні методи допомагають оцінити структуру, розміри та фізичний стан залози. Найпоширенішим і базовим є ультразвукове дослідження (УЗД щитоподібної залози). Воно безпечне, безболісне та дає змогу побачити навіть невеликі вузлики, кісти чи ознаки запалення. Лікар оцінює форму залози, однорідність тканини, кровопостачання, що є важливим для виявлення проблем із щитовидкою на ранніх етапах.
Тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія (ТАПБ) щитоподібної залози є «золотим стандартом» для діагностики вузлів та утворень. Її головна мета – визначити, є вузол доброякісним чи злоякісним, оскільки ні дослідження крові на гормони, ні УЗД не можуть дати остаточної відповіді на це питання.
Які причини захворювань і як запобігти хворобі?
Причини розвитку захворювань щитоподібної залози можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. Найчастіше вони пов’язані з порушенням обміну йоду – елементу, необхідного для синтезу гормонів. Коли організм не отримує достатньо йоду з їжею, щитоподібна залоза починає працювати з перевантаженням, поступово збільшується в розмірах і утворює зоб.
Також до поширених причин належать:
спадковість, адже аутоімунні хвороби щитоподібної залози часто передаються генетично;
хронічний стрес, що суттєво впливає на баланс гормонів;
екологічні проблеми, такі як вплив промислових токсинів, забруднення повітря чи радіаційний фон;
інфекційні та запальні процеси;
гормональний дисбаланс, особливо у жінок під час вагітності, після пологів або під час менопаузи;
недостатнє або надмірне вживання йоду, адже обидва стани можуть спричинити проблеми з щитовидкою.
Для профілактики важливо регулярно перевіряти стан здоровʼя та своєчасно контролювати рівень гормонів. Щоб уникнути захворювань щитоподібної залози, рекомендується:
додавати до раціону морепродукти, морську капусту, йодовану сіль;
уникати хронічного стресу, виснаження та недосипання;
проходити профілактичне обстеження у ендокринолога хоча б раз на рік;
не займатися самолікуванням препаратами йоду чи гормонів без призначення лікаря;
стежити за самопочуттям і розуміти, як визначати проблеми зі щитовидкою – звертати увагу на втому, коливання ваги, зміни настрою, набряки чи відчуття тиску в шиї.
Турбота про себе, збалансоване харчування та регулярна діагностика – найкраща профілактика захворювань щитоподібної залози і запорука стабільної роботи гормональної системи.
Матеріал створено за підтримки медичної лабораторії ДІЛА.
Залишити коментар