Останні дні літа завжди приходять із легкою ностальгією і нотками суму за теплом і сонечком. І цей особливий настрій чудово передають вірші про кінець літа від сучасних українських поетес! Читайте, відчувайте і насолоджуйтеся…
Вірші про кінець літа українською мовою
***
Ось і серпень. Викрапує літо,
З кожним днем наче стишує біг.
Вже й плоди до вершечків налито,
Й павутиння літає між стріх,
Різнобарв‘ям квітують жоржини –
Королеви серпневих садів,
І все швидше злітають години,
Що вистукують літній мотив.
Ще не осінь. Ще небо дарує
Теплі й лагідні нам вечори,
Ще ніщо холодів не віщує,
Не виходить ще літо із гри,
Але нотки осінніх акордів
У повітрі ось-ось задзвенять…
Кругообіг життя у природі
Йде по колу, не варто й спинять.
Автор: Вікторія Чорній
***
Назбираю сонця в філіжанку
По серпнево-звабних літніх днях.
Насушу чебрець і наперстянку,
Чорнобривців у рудих вогнях.
Заплету у коси горобину –
На віночок квіти відцвіли…
Скубну жовтий сонях за чуприну –
Горобці насіння рознесли.
І прикрашу столик на веранді
В білу, перкалеву скатертину.
У букет зберу п’янкі троянди,
Айстри, хризантеми і жоржини.
Заварю у кухлик дрібку чаю
І пиріг з ожиною, о восьмій
Приготую радо. Щось згадаю…
І чекати буду в гості Осінь.
Автор: Людмила Галінська
Поезія про кінець літа і перше кохання
***
Літо чіпляється гостро – голка́ми шипшини,
Палить і душить цілунками визріле сонце,
Сохнуть на вітрі, злітають увись крепдешини,
Наче барвисті квітки на невидимій шворці…
Ноги засмаглі, подряпини – ніжним пунктиром,
Губи – обвітрені й шерхлі – із присмаком моря,
Скапують дні гіркотою розлуки і горя,
Сумом повернень в далекі осінні квартири.
Милі веснянки… Чи мала їх юна Джульєтта?
Коси пшеничні, кумедний солом’яний брилик,
Перше «Люблю» – на піску і в блокноті поета,
Море, і чайки, і вітер, і сонце, і крила…
Мчать навздогін за вагоном покинуті луки,
Море щезає на обрії тонко і синьо,
Літо чіпляється гостро – голка́ми розлуки,
В шибу влітає жовтий листочок осінній.
Автор: Наталія Ковалик
Зустріч літа і осені
***
А завтра нас усіх чекає осінь
Красива, фантастична, золота!
І вересневі ранки – теплі, босі,
І вечори, й холодна ніч густа…
⠀
І кава ароматна на світанні,
І неба ясно-синя височінь…
Нехай ця осінь втілює бажання,
Тож відпускайте мрії вдалечінь!
Автор: Вікторія Чорній
***
Нам сонячне літо гукає услід:
– Людино, агов, озирнися!
Я знаю, багато тривоги і бід…
Та прошу – ще раз усміхнися!
Там – осінь готує вже інші дари,
Інакші мелодії линуть.
Та я ще з тобою, у матриці гри.
Прошу, зупинись на хвилину.
Ще встигнеш напитись дощу і роси.
Ще встигнеш поплакати всує.
Візьми хоч промінчик живої краси –
Хай радістю в серці пульсує.
Хай світить і гріє у прихмарні дні.
Хай буде і братом, і другом.
Всміхнися, людино, хоч раз ще мені –
Хай я заберу твою тугу.
Хода обважніла хай стане легка,
Любов’ю засвітяться очі.
Хай зцілює світ твоя ніжна рука…
Я знаю. Я вірю – ти хочеш…
Автор: Ірина Білінська
Погодьтеся, ці вірші про кінець літа надзвичайно красиві! Нехай вони подарують неповторну серпнево-вересневу атмосферу, яка завжди зачіпає струни нашої душі…
Читайте також: Вірші про осінь для дорослих: ексклюзивна добірка сучасної поезії з мережі
Залишити коментар