Героїчний спротив України перед російськими загарбниками триває, але наш бойовий дух залишається на висоті! А втримати його і надихнути Захисників на ще більш запеклу боротьбу допомагають новітні українські вірші про війну, якими зараз повниться мережа.
Ми знайшли та відібрали найбільш щемливі та глибокі українські вірші, які відображають в собі увесь біль українського народу. Нехай ці слова назавжди закарбуються в історії і нікому не дозволять забути те, що відбувається в Україні зараз!
Новітні українські вірші про війну
***
Граються велетні в ігри свої небезпечні,
Сотнями списують долі маленьких людей:
«Тут – вже стріляти, а тут ще погрози доречні,
Там розіграємо козир старих і дітей!»
Карти тасують, фігури свої розставляють,
Крутять зухвало вони ігровий барабан,
Жваво й захоплено шанси свої розглядають,
Мають в кишені завжди запасний вони план!
Думають велетні: «Світ – це велика арена,
Нам пощастило нагайку тримати в руках!
Хай розповзається паніка, наче гангрена,
Владу утримати нам допоможе лиш страх!
Ми ж – на Олімпі, в броньованих тихих кімнатах
Дивимось шоу під віскі, коньяк чи вино.
Норми моралі? На них нам давно наплювати!
Люди – це просто ресурс, і на них все одно!»
Ігри тривають. Історія жорнами меле,
Нищить нещадно маленьких людей на Землі…
Але настануть часи справедливі. Ой, леле!
Будуть гіганти беззахисні, ниці й малі!
Всесвіт влаштований мудро, не їм зрозуміти:
Завжди у всьому тримається чітко баланс.
Нині ти велетень – завтра вже можеш змаліти,
Нищиш сьогодні – а завтра благаєш про шанс.
Кожна змарнована доля, розірване серце,
Кожна розтоптана іскра людського життя –
Все це сторицею, велетні, вам повернеться,
Й не допоможуть ні гроші, ані каяття!
Ви – не боги. І над вами є сили Всевишні,
Вас розіграють так само безжально у грі!
Й будуть судити за ваші провини колишні,
І не подивляться, ким ви були на Землі…
Автор: Вікторія Чорній
***
Весна змінила цьогорічні плани:
Щитом зі снігу вкрилася в імлі,
Немов забинтувала свіжі рани
Катованої ворогом землі.
З-під снігу пролісок проклюнувсь голий –
Частить від холоду серцебиття…
Цей ніжний паросток – тонкий і кволий,
Та в нім – невтримний поклик до життя.
Така невичерпна жага любові
В цій квітці, постраждалій без вини,
Що світлий дух її напоготові
Прискорити агонію війни.
Життєвий пагін пробиває мури:
Народжується в укритті дитя…
Звучить спів миру в Божій партитурі,
І Віра переможе небуття!
Автор: Анастасія Триш
Поезія про війну
***
Іде війна своїм кривавим кроком,
Ординці нищать села і міста,
Та у боях запеклих і жорстоких
Народ на захист Батьківщини встав.
Вже чаша горя повниться по вінця,
Не можна, люди, звикнути до втрат:
Болить душа за кожного вкраїнця,
Та смерть дітей болючіша стократ.
Вмирають діти… Як звучить це дико!
Кого тепер смерть їхня не пройме?!
І крикнуть хочеться нелюдським криком,
Щоб світ здригнувсь і в жалості завмер.
Вмирають діти, українські діти –
Дивитись на таке немає сил.
І вже із потойбіччя, з того світу
Ми чуєм їхні тихі голоси…
Вмирають діти – йдуть у небо димне,
Бо навіть сонце ворог їм закрив.
Летять у піднебессі клином дивним,
Махаючи руками замість крил.
Безгрішні душі, чисті, непорочні –
У рай небесний всі вони летять
І дивляться своїм убивцям в очі
Як судді, що нічого не простять…
Автор: Микола Савенець
***
Прости мене, Боже, що так зневажаю!
Що ненависть в мене до ворога є,
Та як мені бути з цим, Боже, не знаю?!
Коли розривається серце моє.
Вбиває дітей він, руйнує країну,
Стріляють ракети по мирній землі.
Він нищить щоденно мою Батьківщину
Він знищує, Боже, творіння твої!
Усюди стріляє в садочки і школи,
Немає в нім зовсім ні краплі жалю.
Він атомну станцію тримає в облозі,
Щоб погубити планету Землю.
Прости мене, Боже! Насмілюсь, попрошу!
Нехай покаяння до нього прийде,
Нехай відповість, згідно діл своїх, Боже!
І свої війська він від нас відведе.
Автор: Тетяна Фетич
Українські вірші про майбутню Перемогу
***
В заплямованій кров’ю сукні,
Через випалені міста,
Крізь трагедію, біль і муки,
Залишаючи «нуль» зі ста,
Окропивши себе сльозами,
Несучи на руках дітей,
Дуже скоро ти будеш з нами,
В Україні, поміж людей!
Є важкою твоя дорога,
Але Бог тобі вкаже шлях.
Ми чекаємо, Перемого,
І у селах, і у містах!
Вся країна стиснула зуби
І тримає страшний удар.
Згинуть нелюди й душогуби,
Й разом з ними – московський цар!
Кожний клаптик землі святої
Згодом соняхом проросте.
Подолаєм пітьму в двобої –
Перемога до нас вже йде!
Автор: Вікторія Чорній
***
Для мене не букети на кону!
Я визнаю їх після Перемоги!
Мені мою заквітчану весну
Захисники виборюють під Богом!
Яке буває свято між смертей?!
Не хочу я палаючих тюльпанів,
Коли веду підвалами дітей
Із поглядами сивих ветеранів!
Коли чиєсь розстріляне життя
Моя сльоза оплакує пекуча.
Коли гримить вже звикле: «В укриття!»
Й надією тремтить стіна несуча.
Коли вже божевільно між новин
Шукаю силу духу й позитиву,
А поміж кров’ю скроплених світлин
Гартую душу, ранену і мстиву.
Коли не сукня і не макіяж
У дзеркалі вигулькують, а втома.
Коли вже й серце вбране в камуфляж,
Аби себе не видати нікому!
Коли у миті швидкоплинних снів
Я лихоманю – ніби амазонка:
Рубаю, ріжу, нищу ворогів,
Влаштовую їм засідки і гонки…
Коли ворожий пійманий десант
Приваблює, відкритий для розплати!
Коли жде кулі кожен диверсант…
Не квітів мені дайте – автомата!
Допоки я в країні, де війна,
Де мій народ під символом: «Тривога!»
Для мене свято і моя весна –
У жовто-синіх квітах Перемоги!
Автор: Тетяна Кісельова
До Перемоги!
Я вірую і вірю:
день прийде,
осяяний знаменнями звитяги,
благословенний силою відваги;
він неминучий –
той грядущий день.
Його початок
сповістять вгорі
дзвінкі хорали
й сурми переможні,
позначать ночі, темні і тривожні,
блакитним сяйвом
жовтої зорі.
Я вірую.
Це буде та зоря,
яку віки чекає
Шлях Чумацький:
вона згубилась у степах козацьких
чи заблукала у чужих морях.
ЇЇ буття
зіяло в небесах,
пробитих, наче кулею, навиліт,
і тільки місяць –
з Авелем на вилах –
шукав її в загублених часах.
Вона в путі,
ця втрачена зоря,
скривавлена в боях, з горнил пожежі –
вона долає полум’яні межі,
її сліди, мов літери, горять.
В скрижалях неба
з’явлена – як знак,
вона засяє,
зроджена у слові,
вона воскресне
в чаші – з хліба й крові.
Я вірую і вірю:
буде так.
Автор: Наталія Ковалик
П’ять причин, чому ми переможемо
Причина перша: ми є з України,
За нас стріляє кожна п’ядь землі.
Розчистимо, приберемо руїни,
Ви ж проростете в житньому стеблі.
Причина друга: з нами Бог і правда!
Вдягають нас в сміливості броню!
Виборюючи нашим дітям «завтра»,
Ми знаємо, за що б’ємось в бою!
Причина третя: злість і біль, й зневага!
Вбиваючи ракетами міста,
Ви лиш вбиваєте останні краплі страху,
І пахне помстою загальна боротьба!
Четверта заховалась поміж вами,
ви – скормлені рашистськими грудьми,
народжені слухняними рабами,
ми – українськими і вільними людьми.
Причина п’ята, правда, не остання:
В нас кожен сам і всі тримають стрій!
Тож, вороги, прийміть наші вітання –
Сьогодні буде ваш останній бій.
Автор: Оля Добродій
Дякуємо сучасним поетам за ці неймовірні українські вірші, наповнені істинною любов’ю до нашої Батьківщини. Ми стовідсотково переможемо, бо інакше бути не може.
Все буде Україна!
Читайте також: Цитати Тараса Шевченка, які досі не втрачають актуальності для українців
Залишити коментар