Красива, мелодійна, співоча українська мова — один із найцінніших скарбів нашої нації і важливий об’єднуючий фактор. Особливого значення вона набуває на тлі багаторічного примусового зросійщення і агресії, яку ми переживаємо сьогодні. Ось чому вірші про мову мають таке велике значення!
У цій добірці зібрана найкраща, на думку редакції, поезія про мову від сучасних авторів. Читайте і насолоджуйтеся!
Поезія про красу і значення української мови
***
В моїй милій Україні, мова — солов’їна,
І цей скарб передаємо від батька до сина,
Від матусі — до донечки, від бабці — до внуці,
Від квіток — до бджілки на зеленій луці…
Рід наш давній, український. Мова — квітка роду,
Чиста, світла, соковита, як нектар із плоду!
Пахне сонцем, пахне житом, диво-колосками,
Вишнями і грушами, стиглими садами…
Достигає попід осінь в кетягах калини,
Квітне мальвою під тином, в пісні журавлиній…
В чорнобривцях її запах, в полинах і м’яті…
А душа її гніздиться в кожній теплій хаті.
Нею мама нам співала перші колисанки,
Хрестом долю вишивала з вечора до ранку.
Заплітала у косички стрічки волошкові,
Щоби мови не цурались і жили в любові…
Нею бабця все молилась, Бога прославляла
Хліб місила, усміхалась… і поклони клала.
Мова — серце України. В ній є наша сила!
В кожнім слові — код таємний. То є наші крила…
Кожне слово як пацьорка, а разом — намисто…
Знаєм мову — будем жити! Вчіться, товариство!
Автор: Людмила Галінська
***
Наша мова українська —
Мова колискових,
Вся уквітчана, барвиста,
Море слів казкових!
Наче стрічки у віночку,
Стелиться в ній рима.
Бережи її, синочку,
Доки серце щире!
Хай летить вона піснями,
Що співає доня,
І звучить під вівтарями,
Як єднає доля…
Хай вогонь у ній зростає,
Слово — також зброя.
Вона у серці, відчуваєш?
З нею знаю, хто я!
Автор: Галина Крижанівська
***
Мова – квітка народу, її не ламай,
Хай викохує цвіт, прибавляє у рості.
В дні посухи дбайливо її підливай
І виполюй бур’ян, що краде її простір.
Українська – твоя? Хай з тобою встає,
Обшир довкруж вкриває пелюстковим пледом,
З року в рік насінини добірні дає,
Пахне лугом і нивою, сонцем і небом…
Автор: Любов Пікас
Патріотичні вірші про мову
***
Розмовляй українською, друже,
Українці – велика нація!
Може, спершу вдається й не дуже,
Але мова – ідентифікація.
Розмовляй українською, сестро,
Це тепер принципова позиція.
Стільки жертв задля цього принесено,
Стала мова не мовою – крицею!
Насолоджуйся скарбом лексичним,
Бережи чистоту солов‘їної,
І не лайся, бо це токсично,
Лайка мову вкриває руїнами…
Розмовляй українською, брате,
Батьківщина на це заслуговує!
Тільки так можна нас об’єднати –
Українською рідною мовою!
Автор: Вікторія Чорній
***
Горіла мова у вогнях, та не згоряла!
У землю заривали — проростала,
Насмішки хижі й глузування пережила,
В ній — ніжність, ласка, в ній — могутня сила!
Вкраїнська мова — полум’я і кремінь,
Основа нації, її надійний стержень.
Вкраїнську мову, найпрекрасніше суцвіття,
Шануймо й бережім усі століття!
Автор: Надія Тарчанин
***
Мужній, кріпися, наша мово,
Не дайся ворогу під ніж!
Хай стане списом кожне слово,
Бо вже перейдено рубіж!
Горить земля під супостатом,
Ще й осінь жару додає.
Брехливий звір, що звався братом,
Тебе, святу, не визнає.
Лихий уміє тільки красти,
За гріш із заздрості уб’є…
Лиш Бог врятує від напасті
І Він нагоду нам дає!
Циклічне все у цьому світі.
І от настав буремний час.
Згадати слід, чиї ми діти
І чия кров вола до нас!
Збагнути час — єднає мова
В одну сім’ю, в один народ…
Вона — державності основа,
Надійний захист від незгод.
Це наша гордість і прикраса,
Те джерело із давнини,
Що дарувало нам Тараса,
Його про волю-мрії сни.
Лютує ворог. Навіть стягу,
Колоссю й небу каже: «Ні!»
А ми козацькую звитягу
Явили світові в борні!
Бо мова — то єднання Роду:
Усіх — і мертвих і живих…
Не виймеш душу із народу,
Не вбивши кожного, усіх!
А це — душа! Потужна, рідна…
Що біль свій випила до дна.
Ще зійде сонечко погідне
І мова в нас буде одна!
Автор: Оксана Сметанюк
Алфавітний вірш про мову
Наступний вірш — незвичайний. Кожен рядок у ньому починається з порядкової літери нашої української абетки.
***
А серденько болить за мову рідну.
Безжально заборонена була.
Вбивали, не втрачала оптимізму,
Геройськи розправляла два крила.
Ґнітили — не ставала на коліна.
До волі йшла, долаючи терни.
Етюд не мальовничий, та картина
Єднала у пекельні дні війни.
Журчатиме струмочком рідна мова,
Зігріта щедрим сонечка теплом.
Вдихати будем українське слово
І славити, і пестити добром.
Їдкий і чорний дим душив щосили.
Йордан — вода свята, все ж захистить.
Колоссям золотим бриніли ниви.
Летіла дзвінко у небес блакить.
Молилася тихесенько до Бога,
Надії не втрачала на любов.
Освячена була б життя дорога,
Попереду усе можливо знов.
Разючі переміни у народу:
Смерть, втрати, що несе страшна війна,
Турбота за людей і їх свободу,
Урок, де нас повчає сатана.
Фальшиві дзеркала будуть розбиті!
Хто меч приніс — від нього і помре!
Цнотливу рідну мову не згубити.
Час крапку ставить, не якесь тире!
Шанована вкраїнська мова лине.
Щирий уклін народу, що зберіг.
Сьогодні мова, нація, родина
Юрмитимуть в єдиний стрій усіх.
Ярітиме на Всесвіт Україна!
Автор: Вікторія Сіра
Ось такі неймовірно красиві вірші про мову пишуть сучасні українські поети. Тож бережімо нашу рідненьку солов’їну і навчаймо їй своїх дітей. Буде мова — буде вільна Україна!
Залишити коментар