«Скільки прочитань – стільки й сенсів»: поетеса Наталія Ковалик про магію творчості

Писати вірші, які примушують зупинитися серед щоденної метушні, дано не всім. А творити їх мало не щодня, щедро ділячись потоком влучних римованих думок, — це вже справжній талант! І саме таким, без перебільшення, Божим даром володіє Наталія Ковалик, поезія якої залишається в найглибших куточках душі.

Досьє: Наталія Ковалик — одна з найяскравіших сучасних поетес, авторка збірки віршів «Інші дерева». У 2022 році взяла участь у Всеукраїнському літературному конкурсі імені Леся Мартовича, де стала переможцем у номінації «Поезія. Добірки» і лавреатом у номінації «Поезія. Збірки». Призерка кількох поетичних конкурсів від міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу». Публікувалася в кількох колективних альманахах і тематичних часописах, зокрема в журналах «Золота Пектораль», «Олександрійський маяк» та інших. Свої неймовірні вірші пані Наталія розміщує на власній сторінці у Фейсбук, де має багато шанувальників.

Наталія Ковалик — про себе і початок творчості

Пані Наталю, розкажіть нашим читачам трішки про себе. Коли почали з’являтися перші вірші, як ви до цього прийшли?

Я народилася й виросла в місті Золочеві Львівської області. Закінчила філологічний факультет Тернопільського педуніверситету, працюю вчителькою української мови і літератури в Золочівському ліцеї. Дуже люблю свою роботу! Якби не була вчителем мови, все одно якимось чином працювала би з текстами, зі словом. А поезію пишу з дитячих літ, перші римовані рядки з’явилися, коли мені було років чотири. Мій тато під час занять спортом травмував коліно, і я склала віршика, що починався рядком «Болить нога, я шкандибаю…» Потім стала записувати, вела товсті зошити з віршами, які зберігаю й досі. Перша моя публікація сталася у 16 років — це була добірка поезій у районній газеті «Народне слово». Один із тих віршів, «Пластмасові троянди», я згодом розмістила у своїй збірці «Інші дерева».

У студентський період теж було декілька публікацій у тернопільських і львівських газетах. Про видання збірки всерйоз тоді не замислювалася, а потім поезія якось непомітно залишила мене надовго. Були думки, що це вже назавжди.

Дуже шкода було би втратити джерело натхнення… На щастя, воно до вас повернулося, але як це сталося?

Одного дня, переглядаючи оті товсті зошити, я натрапила на вірш «Передостанній день зими». Розмістила його на своїй сторінці у ФБ із поміткою, що він написаний ще в часи студентства. Отримала багато позитивних відгуків і запитань, чи є в мене ще вірші! Так почалася моя поетична одіссея. Муза повернулася до мене несподівано – рядком, який мені захотілося записати. Це було дивовижне відчуття, наче відкрилися якісь шлюзи… З того часу я пишу майже щодня.

Про першу збірку віршів

Поділіться, будь ласка, як народилася ваша перша збірка поезій. Як ви дійшли думки, що настав час зібрати свої вірші в окрему книгу?

До видання збірки мене підштовхнули читачі у тому ж таки ФБ. Тож у 2021 році власним коштом я видала свою першу збірку під назвою «Інші дерева». Моя лірична героїня – це сильна духом, гармонійна особистість. Вона усвідомлює красу життя і навіть у непростих обставинах зберігає оптимізм і віру в добро.

У цю збірку увійшла 121 поезія, причому зі старих зошитів я взяла лише близько 20. За неповні два роки у мене з’явилося втричі більше віршів, але точної кількості я й сама не знаю. Коли формуватиму наступну збірку, спробую все впорядкувати.

З моменту виходу збірки я також публікувалася в кількох колективних альманахах і тематичних часописах, зокрема в журналах «Золота Пектораль», «Олександрійський маяк», «Склянка Часу». Приємною несподіванкою стало запрошення розмістити свої твори в альманасі «Артелен». Періодично моя поезія з’являється й на сторінках різних онлайн видань. Іноді натрапляю на свої вірші у геть несподіваних місцях!

Ваші вірші варті бути увіковічненими! Зокрема й ми із задоволенням публікували їх на сайті «Твій Світ» та в наших соцмережах. До речі, цікаво: чи є у вас улюблені поезії серед тих, які ви написали?

Кожен вірш мені по-своєму дорогий, бо в нього вкладена якась певна емоція, але є такі, які люблю більше за інші. Зокрема, це ті, які присвячені моїм рідним людям, яких уже нема: «Наснилось: бабця і її кутя…», «Мій Крим був іншим…», «Рейки-рейки, шпали-шпали…» та інші. Якщо ж говорити про якусь одну поезію, яка могла б означитися, як лейтмотив усієї моєї творчості, то для мене це вірш «Зачиняєш двері – відкриваєш шлюзи…»

Про творчий процес

Пані Наталю, розкажіть, як народжуються ваші вірші? Можливо, є певний алгоритм?

Ні, немає жодних алгоритмів чи планів написати такий-то вірш. Насправді я не знаю, як саме це працює! До мене просто приходить вже готовий рядок, причому часто це трапляється несподівано. Цей рядок потрібно вчасно записати, адже в іншому разі він може просто зникнути і більше не повернутися — в цьому я вже переконалася не один раз. Незаписані рядки, мабуть, летять далі, до уважніших поетів, які їх вхоплять і почнуть розвивати! Це такий собі перегук мислеформ у просторі — я вірю в такі речі.

Дуже цікаво! А на яку тематику любите писати найбільше? Чи, скажімо так, про що пишеться найлегше?

Мене часто запитують, чи я пишу про себе. І так, і ні! Це не зовсім правильно – ототожнювати ліричного героя з автором. Як філолог, я добре це розумію і вчу своїх учнів розмежовувати ці поняття. Мені самій часом видається дивним те, що я можу написати про щось таке, чого не переживала особисто, але немовби відчула, вловила і змогла спроєктувати в поезію.

Як тільки я почала публікувати свої вірші у ФБ, вивела для себе й читачів таку формулу: «Скільки прочитань – стільки й сенсів». Я не розмежовую поезію за жанрами. У мене природа переплітається з людиною. Звідси й назва моєї збірки: людина – це теж дерево, тільки трохи інше… Коли розпочалася повномасштабна війна, у мою поезію прийшла ще одна тема. Перші кілька місяців від початку вторгнення я не могла писати про щось інше, рядки буквально ходили за мною, я ледь встигала їх записувати. Творчість стала для мене рятівною нішею, можливістю відрефлексувати одне із найстрашніших явищ – війну.

Читайте також: Новітні українські вірші про війну: добірка від сучасних поетів

Про продовження творчості в дітях

Наталія Ковалик з сім’єю

Наталю, ви є щасливою мамою двох доньок. В одному з інтерв’ю ви зазначали, що старша також пише вірші. Чи радиться вона з вами щодо своїх поетичних спроб, чи допомагаєте їй? Можете навести приклад її поезії? Цікаво порівняти ваші стилі.

Так, моя старша донька Лілія теж пише вірші з дитячих літ. Вона мій найсуворіший критик! І не вона до мене, а я йду іноді до неї за порадою. Донька має напрочуд легке перо. Окрім того, вона ще й чудово перекладає англомовну поезію. Думаю, що в майбутньому її обдарування ще себе проявить. Потрібно лише дочекатися слушної миті, аби творчі «шлюзи» відкрилися повною мірою. Ось один із її віршів:

Про творчі експерименти і плани

Чи не замислюватися ви над тим, щоб спробувати писати прозу? Який прозовий жанр вважаєте найближчим собі? Автором якого роману могла би стати Наталія Ковалик?

Щодо прози, то я хотіла б спробувати себе в жанрі новели. Цей жанр не допускає багатослів’я; кожне слово, кожне речення має змістове навантаження. Щодо роману, то поки що не знаю, чи наважилася б я узятися за нього. Хоча все може бути!

Пані Наталю, ви, як істинно талановита людина, пробуєте себе в різних проявах творчості. Однією з таких іпостасей є ваша участь в проєкті «Неймовірні українки». Розкажіть про нього детальніше.

Перші мої спроби розповісти про відомих жінок почалися декілька років тому. В нашому Золочівському ліцеї ми разом з учнями організовували театралізовані дійства, під час яких діти дізнавалися історії надзвичайних українок. А потім стався карантин, заборони на зустрічі, і мені прийшла ідея переформатувати цей проєкт у дистанційний варіант. Завдяки місцевому інформаційному порталу це вдалося! Спільними зусиллями ми відзняли вже 10 відеороликів, в яких я виступаю в ролі телеведучої. В них я з задоволенням розповідаю про справді неймовірних українських жінок, які вражають і надихають своїм прикладом.

Дякую за цікаве інтерв’ю! І на завершення поділіться своїми творчими планами: нова збірка, нові проєкти, ідеї?

Планую видати дві наступні збірки, причому мілітарна лірика (про війну) вийде окремою книжкою. Зараз займаюся пошуком видавництва, адже знову роблю все своїм коштом. Щоправда, вдруге це робити дещо легше, вже є певний досвід. Окрім того, ФБ познайомив мене з людьми, до чиїх порад варто прислухатися. Я вдячна долі, що маю таку розкіш – спілкуватися з людьми, які не лише люблять поезію, а й самі творять її. Обмін творчою енергією дуже важливий.

Також планую продовжити роботу над проєктом «Неймовірні українки», адже мої наступні героїні вже зачекалися! Левову частку мого часу забирає робота. Але незабаром літня відпустка – і я зможу більше часу присвятити творчості.

Фото для статті надала Наталія Ковалик
Спілкувалася Вікторія Чорній, спеціально для сайту «Твій Світ»

Бажаєте, щоб ми розповіли світові і вашу історію? Пишіть нам на пошту: tviysvit2017@gmail.com!