На межі 2013-2014 років нашу країну сколихнули події, які стали справжнім зламом свідомості, — прагнення українців відстояти свої права на мирних мітингах отримало криваву розв’язку. У центрі Києва підконтрольні злочинній владі силовики почали застосовувати зброю, що призвело до чисельних людських жертв. Найбільше мітингарів загинуло наприкінці зими 2014 року, тому 20 лютого — День пам’яті Героїв Майдану, або День Героїв Небесної Сотні. Як усе було і чому ми не маємо права забувати про ці події? Розповідаємо далі.
Історія Революції Гідності
Передумови для народного невдоволення були вже давно, адже з приходом у 2010 році до влади проросійського Президента Януковича в Україні почалася неоголошена, але явна русифікація. Революція почалася в листопаді 2013 року, коли Янукович зробив різкий розворот в бік росії. Він відмовився підписувати Угоду про Асоціацію з Євросоюзом, і це стало причиною мирних студентських протестів.
Фото: Ярослав Станчак
Початок Майдану
Увечері 21 листопада молодь з гаслами за євроінтеграцію почала виходити на Майдан Незалежності у Києві. Протести тривали тиждень, а в ніч з 29 на 30 листопада влада жорстко розігнала мітингувальників, застосувавши силу. Побиття студентів настільки обурило українців, що вже 1 грудня на Майдані почали збиратися найбільш активні члени суспільства з вимогою справедливого розслідування цієї справи.
Оскільки влада ніяк не реагувала на вимоги, настрої мітингувальників ставали все радикальнішими. Люди усвідомили, що для змін в країні потрібна відставка діючого Уряду та зміна Президента. Майдан у Києві розширювався, до нього долучилися відомі особи, також почали з’являтися Майдани в інших містах України. Мільйони свідомих громадян підтримували протестувальників харчами, ліками та іншими необхідними речами. Так почалася Революція Гідності.
Євромайдан у Києві
Протистояння з владою
Злочинна проросійська влада на чолі з Януковичем намагалася жорстко придушувати народне обурення. Активістів по всій країні залякували, переслідували та били, також продовжувалися безуспішні спроби силових розгонів мітингарів. Крім силовиків, владою були задіяні навіть бандитські угрупування, так звані «тітушки» (за прізвищем одного з них, спортсмена Вадима Тітушка). Знаковою подією стало прийняття 16 січня 2014 року низки диктаторських протиправних законів, які забороняли будь-які народні протести. Проте все це не давало результату — люди об’єдналися, а кількість протестувальників лише збільшувалася.
Незабаром з’явилися і перші жертви режиму: 21 січня з лікувального закладу викрали і жорстоко вбили майданівця Юрія Вербицького, а 22 січня застрелили активістів Сергія Нігояна та Михайла Жизневського. Після цього Уряд відправили у відставку, а Верховна Рада мала розглянути зміни до Конституції. 18 лютого, у день голосування, беззбройні протестувальники пішли до Верховної ради, де зустріли силовиків та «тітушок». Почалося протистояння, багато людей було поранено, близько двадцяти вбито. В той же час в інших містах (Тернополі, Івано-Франківську, Львові) відбулися штурми владних структур. 19 лютого становище на Майдані було критичним для мітингарів — після силових розгонів їх залишалося лише декілька сотень. Проте того ж дня почало прибувати підкріплення — люди зі всієї країни їхали на Майдан відстоювати свої права.
Сергій Нігоян / Shutterstock
20 лютого — День пам’яті Героїв Майдану
Найбільш криваві події розгорнулися саме 20 лютого. Незважаючи на обстріл Майдану снайперами, повстанці перейшли у жорстке протистояння з силовиками і відвоювали втрачені позиції. На жаль, цього дня загинуло найбільше людей — близько 70 осіб. Проте, оточені майданівцями, силовики почали здаватися. В результаті того ж дня Парламент засудив насильницькі дії проти власних громадян, а злочинна влада усвідомила свою поразку. 21 лютого відбулося прощання з загиблими на Майдані, а в ніч на 22 лютого Янукович втік з країни в росію — режим було повалено.
***
Нерадісно, хоч ніби й перемога –
Щоразу навертається сльоза…
За упокій невинних молю Бога,
Упевнена – їх приймуть небеса…
А дні ідуть. Тепер ми будем знати
«Пакращення» життєвого ціну.
Сини народу! Як вас вшанувати,
Як перед вами зменшити вину?
Пролилась кров – і плаче Україна,
Осиротіли діти і батьки…
Та народилась Нація Єдина,
І бути їй такою навіки!
23.02.2014 р.
Автор: Вікторія Чорній
Небесна сотня
Під час кривавих подій Революції Гідності загинуло 105 людей, ще 47 зникло безвісті, кількість поранених невідома. Загалом у протистояннях тим чи іншим чином взяло участь близько 10 мільйонів українців.
Згодом Герої Майдану, які віддали своє життя за наші права та свободи, були названі «Небесною Сотнею». У пам’ять про їхній подвиг новообраний Президент Порошенко 11 лютого 2015 року підписав Указ, за яким встановив: 20 лютого — День Героїв Небесної Сотні. Важливість цього дня важко переоцінити, адже ми просто не маємо права забути самопожертву цих людей. Заради змін у країні вони віддали найцінніше — свої життя. Тому зараз, у часи російської агресії, ми повинні продовжувати боротьбу за власну свободу.
Нехай 20 лютого, День пам’яті Героїв Майдану, завжди нагадує про те, що українці незламні і здатні вистояти навіть проти найсильніших ворогів!
Головне фото: maidanmuseum.org
Залишити коментар