Тарас Шевченко

Тарас Шевченко для українців – постать особлива. Цього року ми будемо святкувати 207 років із дня народження великого Кобзаря, котрий став символом боротьби за українську державність.

Так звані «Шевченківські дні» відзначаються 9-10 березня, і це не просто так. Весна була особливим періодом в житті цього поета, адже всі важливі події в його житті ставалися саме в цю пору року. Тож цими березневими шевченківськими днями пропонуємо вам освіжити знання про великого Кобзаря, а також дізнатися про маловідомі факти з біографії митця.

Тарас Шевченко: не просто поет

Тарас Шевченко ― це дорогоцінна перлина у золотій скарбниці світової культури. На його честь було названо 164 населені пункти України, а його слова закарбувались у пам’яті не одного покоління. Це був видатний поет, письменник, драматург, прозаїк, живописець, етнограф, громадський та політичний діяч із дуже непростою долею. Шевченко прожив коротке життя – всього 47 років, з яких 24 роки був кріпаком, а понад 10 років перебував на засланні. Тільки 13 років він був вільною людиною – якщо так можна сказати, адже весь час за ним наглядали жандарми. І навіть в таких умовах ця талановита людина продовжувала творити!

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?...

Тарас Шевченко

Дитинство поета

Народився поет 9 березня 1814 року в селі Моринці, поблизу міста Черкаси. У сім’ї Шевченків, окрім Тараса, було ще два сина та чотири доньки, загалом було семеро дітей. Дитинство письменника пройшло в його рідному селі і у селі Кирилівка, звідки був родом його батько – родина Шевченків переїхала туди, коли Тарасу було два роки. Ще з ранніх літ хлопчик виявляв цікавість до творчості (поезії та малювання). У віці восьми років батько віддав його на навчання до кирилівського вчителя-дяка, де Тарас швидко навчився читати і писати. В 1823 році помирає мати Тараса і згодом батько одружується знову, проте за кілька років помирає й сам батько, тож хлопець залишається сиротою.

Де Тарас Шевченко провів свою юність

Через деякий час Тарас стає козачком та кухарчуком у поміщика, пана Енгельгардта. А в 1929 році разом з прислугою пана Шевченко переїжджає у місто Вільно (зараз це Вільнюс – столиця Литви). Там поміщик, помітивши в хлопцеві здібності до малювання, віддає його навчатися малярству до портретиста та викладача Віленського університету Яна Рустемаса. Коли Тарасу виповнюється сімнадцять, він разом з паном Енгельгардтом переїздить до Пертербурга, де починає навчатись у живописця Ширяєва. Шевченко також побував у Ермітажі, продовжив малювати та познайомився з такими особистостями як Іван Сошенко, Гребінка, Жуковський, Брюлов – усі вони згодом посприяли звільненню талановитого юнака з кріпацтва.

Картина Шевченка “Одаліска”

Звільнення з кріпацтва

В 1838 році, коли Тарасу виповнилось двадцят чотири роки, його благодійники Жуковський та Брюлов організували аукціон, на якому було зібрано 2,5 тисячі рублів. За ці кошти Шевченка й викупили з кріпацтва. Після того, як він став вільною людиною, Тарас вступає до Академії мистецтв, де з великим натхненням ходить на лекції, багато вчиться, відвідує різноманітні виставки, ходить до театру та пише свої вірші. У 1840 році на світ з’являється його перша збірка віршів під назвою «Кобзар». У квітні 1845 року Шевченко повернувся в Україну, аби надалі жити й працювати на Батьківщині.

Заслання

В 1846 році Тарас Шевченко долучається до Кирило-Мефодіївського товариства. В цей час він займається написанням революційної збірки під назвою «Три літа». Саме через цю збірку він і постраждав у 1847 році, коли проходили арешти учасників Кирило-Мефодіївського братства: 5 квітня поета заарештували та відправили в заслання до Орської Фортеці. Там Шевченкові не дозволялося ні писати, ні малювати. Проте це не зупиняло митця, він потайки продовжував свою творчість! Тут він написав такі твори як «А нумо знову віршувати», «У бога за дверима лежала сокира», «Ой гляну я, подивлюся…», «Варнак»; а також картини «Пожежа в степу», «Пристань на Сирдар’ї», «Джангисагач» та багато інших.

Немає гірше, як в неволі
Про волю згадувать. А я
Про тебе, воленько моя,
Оце нагадую. Ніколи
Ти не здавалася мені
Такою гарно-молодою
І прехорошою такою
Так, як тепер на чужині...

Останні роки великого Кобзаря

Лише у 1857 році, завдячуючи своїм товаришам, поет повертається із заслання. Під час очікування дозволу на звільнення Шевченко починає вести «Щоденник». Не дивлячись на те, що йому було заборонено повертатися до України, у 1859 році поет переїздить на Батьківщину. Проте через постійні нагляди поліції він був змушений поїхати до Росії.

Попри підірване здоров’я після перебування на засланні, творчі сили Шевченка були безмежними. Оскільки поет турбувався впровадженням освіти серед простого люду, у 1861 році він видає підручник під назвою «Букварь южнорусскій». Але вже на початку березня, святкуючи свої 47 років, поет знаходиться у важкому стані. 10 березня 1861 року о пів на шосту ранку він помирає. Спочатку Тарас Григорович Шевченко був похований в Петербурзі, але потім його було перепоховано у Каневі.

Картина Шевченка “Кріпацька родина”

Кого кохав Тарас Шевченко: жінки, які полонили серце поета

Про особисте життя Тараса Шевченка існує чимало розповідей, проте достовірної інформації насправді небагато. Оскільки поет був натурою чутливою та емоційною, він, звісно ж, часто закохувався. Але щоразу з якихось причин був позбавлений сімейного щастя, про яке завжди мріяв і якого прагнув.

Ось що відомо про жінок, які в різні роки полонили серце поета:

Оксана Коваленко

Це перше кохання юного митця. Саме про цю дівчину він написав вірш «Мені тринадцятий минало…». Оксана була на кілька років молодшою від Тараса і жила по сусідству. Але через те, що поет залишив село та поїхав з паном Енгельгардтом у Вільно та залишився там навчатись, шляхи їхні розійшлись. Через чотирнадцять років, коли Шевченко повернувся до рідного села, Оксана вже була одружена та мала двійко діток.

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога...

Ганна Закревська

Заборонене кохання Тараса. Коли в 1840-х роках Шевченко гостював у родині поміщика Закревського, він закохався в молоду дружину господаря. Через деякий час поет, посилаючись на справи, залишив помістя і цей зв’язок був розірваний. Саме цій пані Шевченко присвятив чимало своїх віршів.

Ганна Ускова

Впродовж свого десятирічного заслання Тарасу Шевченку впала в око дружина коменданта Новопетровської фортеці Ганна Омелянівна. Їхні стосунки засуджували та пліткували про них, тому дружні розмови та зустрічі довелось завершити. Але ще протягом багатьох років Ганна була для поета щирим другом.

Катя Піунова

Після того як 44-річного поета було помилувано, він став зовсім пригніченим та вже не почував себе молодим. Незважаючи на це, він все-таки мріяв зустріти своє кохання і невдовзі його зустрів. У Нижньому Новгороді Шевченко знайомиться з молодою актрисою Катею Піуновою, яка була для нього ідеалом краси та жіночності. Але дівчина не відповіла поетові взаємністю та втекла від нього до Казані з молодим актором, з яким згодом одружилась.

Лукерія Полусмак

Останнім коханням поета була звичайна дівчина на ім’я Лукерія, яка була служницею в його друзів у Петербурзі. Лукерія дуже сподобалась Шевченку, тому на його прохання дівчину невдовзі звільнили. Він навіть найняв для неї репетитора та організував навчальний процес! Проте Лукерія не оцінила вчинку поета і, навіть попри те, що була заручена з ним, фліртувала з його друзями. Подейкують, що вона навіть зрадила Тараса Григоровича зі своїм репетитором. Правда це була, чи брехня – невідомо, але поет розірвав заручини. А вже через три місяці його не стало.

Ось якою Шевченко зобразив Лукерію Полусмак

Невідомий Тарас Шевченко: 7 цікавих фактів із життя письменника

Здається, про Тараса Шевченка ми все знаємо ще зі шкільного курсу. Проте у житті поета були й факти, відомі далеко не всім! Тож пропонуємо до вашої уваги декілька саме таких фактів:

  1. Тарас Шевченко мав невисокий зріст, трохи більше 164 см.
  2. Шевченко полюбляв музику й сам умів грати на гармоніці. Крім того, займався гравіюванням та ліпленням.
  3. У Петербурзі Шевченко був досить відомим портретистом, тому добре заробляв та носив модний на той час одяг. У свої записах він із задоволенням розповідав, як придбав собі за 100 рублів плащ-макінтош.
  4. За словами Шевченкових сучасників, поет любив «перехилити чарчину». У спогадах полковника Кесарева вказується, що коли письменник служив у Ново-Петровському укріпленні, він частенько полюбляв ходити по гостях, де ніколи не відмовляв собі у міцних напоях. До того ж, Шевченко дуже любив чай з ромом.
  5. Шевченку приписують стосунки щонайменше з дев’ятьма жінками, проте усі вони були невдалими. Він ніколи не був одружений.
  6. Своїм знанням польської та французької мови поет завдячує поміщиці Софії Григорівні Енгельгардт. Саме дружина пана Енгельгардта всіляко підтримувала спроби юного Шевченка займатись самоосвітою.
  7. В останній рік життя Шевченко за власні кошти видав «Букварь южнорусскій» за яким рідною мовою міг навчатись простий український люд у недільних школах.

Тарас Шевченко є символом правди, безстрашності та великої шани до людини, а його творчість пронизана палкою любов’ю до рідної країни. Усе своє життя поет намагався жити і чинити по совісті. Творчість митця ― безцінний скарб, у якому він проявив себе таким, яким був насправді. Ось чому ми повинні пам’ятати про надзвичайну історичну роль цієї видатної особистості.

Текст: Тетяна Вечера

Читайте також: Цитати Тараса Шевченка, які досі не втрачають актуальності для українців